Ікона "Богоматір Іверська"

Оповідь про Іверську ікону Богородиці починається з дев'ятого століття, коли лютували гоніння на ікони за імператора Феофіла-іконоборця. Жила Водночас одна благочестива й багата вдова і мала ікону Богородиці. Вона мала найбільше благоговіння до неї. З наказом всюди винищувати ікони були послані шпигуни, вони прийшли до вдови і, побачивши святу ікону, хотіли її винищити; але вдова їх переконала залишити до ранку святиню. Коли шпигуни віддалялися, один з ворогів ударив мечем по образу ікони, і в ту ж мить з лику Богоматері ніби з живого, спливла кров. Щоб зберегти святиню, вдова з сином віднесли ікону на морський берег. Опустивши ікону в море, вони побачили, що ікона не впала на воду, а в прямому положенні рушила на захід по воді. Свого сина вдова переконала піти від гоніння іконоборців до Греції. Послухав матір, син вирушив у Солунь, а потім переселився на Афон, де прийняв чернецтво. Від нього афонські пустельники дізналися про Святу ікону.

День пам'яті ікони 12 лютого (за новим стилем 25 лютого), 13 жовтня (за новим стилем 26 жовтня) та у вівторок Світлого тижня (перехідне святкування).